ГлавнаяПро проект

Про проект

Незважаючи на те, що між СРСР та іншим світом існувала так звана «залізна завіса», музика все ж таки не мала кордонів. Тому перші паростки бітломанії в СРСР зародилися практично одночасно з бітломанією на Заході. Однак, на відміну від наших однолітків за кордоном, вітчизняний бітлівський рух був нечисленним і не настільки організованим. У середині 60-х років минулого століття бітломанів у Києві можна було перерахувати буквально на пальцях. Здебільшого люди збиралися в когось на квартирі, щоб обмінятися свіжими новинами та записами. Новини ці часто були піврічної давності, а записи були збережені на магнітофонних плівках трансляції західних радіопередач. Але ми тоді й цьому раділи.

У першій половині 70-х років намітився помітний підйом у розвитку вітчизняної бітломанії, який був зумовлений потеплінням відносин між СРСР і Заходом, а також організацією за містом у селищі Новобіличі речового ринку, де можна було купити такими всіма бажані імпортні грамплатівки. У Києві на той час кількість бітломанів уже перевалила за сотню і в домашніх умовах збиратися стало тісно. Саме в цей період зустрічі почали проходити осмислено і були приурочені до якоїсь події, наприклад, до дня народження одного з учасників квартету або випуску альбому. Почали проводитися тематичні дискотеки з показом слайдів у приміщеннях різних міських клубів. Цей період можна назвати народженням нашого цивілізованого клубного руху. Київським клубом навіть випускалися спеціальні листки. Писалися вони вручну під копірку та містили малюнки та вірші, присвячені улюбленій групі. Ми їх називали нашою клубною газетою. Листки ці переходили з рук до рук і ще раз неодноразово переписувалися. Ми просто наслідували наших західних однолітків, які мали змогу купувати спеціальну друковану продукцію відповідної тематики.

Після перебудови, що почалася в 1985 році, і слідом за нею катастрофою «залізної завіси», ринув цілий потік раніше недоступної нам інформації. Фірма «Мелодія» розпочала випуск грамплатівок із записом кращих композицій «Бітлз», на прилавках книгарень з'явилися перші російськомовні видання, що оповідають історію становлення та розвитку квартету. У цей же час у місті Електросталь під Москвою було організовано перший радянський фан-клуб «Бітлз». Керувала ним Ірина Демкіна. Країна тоді була єдиною, і клуб був всесоюзним. Клуб розсилав листами поштою з друкованими інформаційними листками. Вони були схожі на наші рукописні київські, але за рівнем виробництва та тиражування були більш цивілізованими – друкувалися на друкарській машинці з подальшим тиражуванням на спеціальній копіювальній техніці та містили кілька сторінок. Хоча це був типовий «самвидав», але ми ці листки вважали справжніми радянськими клубними журналами. Була у клубі і велика фонотека. З величезного списку можна було вибрати будь-які назви і отримати поштою післяплатою записи на котушках. Клуб досить швидко розвивався та прогресував протягом 5 років. Потім Ірина вийшла заміж за англійця Річарда Портера - відомого фахівця з "Бітлз", який проживає в Лондоні. Після її відбуття на постійне місце проживання у Велику Британію, клуб поступово почав чахнути і потім повністю припинив своє існування.

Але незабаром знайшлися ентузіасти, які вирішили не лише відродити клуб, а й вивести його на зовсім інший, сучасніший рівень. У 1999 році група московських програмістів зареєструвала в мережі домен beatles.ru і на цю адресу розмістила в Інтернеті перший російськомовний бітловський сайт. Оскільки всесвітня павутина не має меж, було вирішено, що цей сайт не належить будь-якій замкнутій території, а є місцем спілкування всіх російськомовних користувачів мережі Інтернет незалежно від місця їх проживання. Поступово доменне ім'я стало назвою клубу.
2008 року київський актив клубу було залучено до підготовки та організації концерту сера Пола Маккартні на головній площі нашої країни. Ми тісно співпрацювали з Фондом Віктора Пінчука під час створення першого Українського музею бітломанії, а на особистій зустрічі з Полом Маккартні від імені всього клубу вручив великому музикантові український національний інструмент кобзу. Саме під час підготовки до концерту необхідно було надати нам певного статусу, щоб ми могли координувати роботу бітломанів усієї України та прийняти одноклубників із ближнього та далекого зарубіжжя. Так народилася наша офіційна назва – Київська рада міжнародного клубу Бітлз.ру.

2011 року подарунок від Київської ради клубу у вигляді настінної рами з першою радянською платівкою, виданою фірмою «Мелодія», отримав і Рінго Старр, який відвідав з концертом місто Київ.

Україна вже давно є самостійною державою та багато інших обставин змусило нас замислитися над створенням свого власного вітчизняного Бітлз-клубу. Остаточне рішення було ухвалено навесні 2014 року, і Київська рада була перейменована на Спільноту Beatles UA – спільноту бітломанів України. У травні цього року в Мережі з'явився наш веб-ресурс.